Игорь Лученок - Вераніка

Текст песни

Ізнов пабачив я сяліби,
Дє лєти пєршия прайшлі:
Там стєни мохам параслі,
Вясєлкай адлівалі шиби.
Усє в пилу, і стала мнє
Так сумна, сумна в тішинє…
Я в сад пайшов — там глуха, діка,
Усє травою парасло.
Няма таго, што раньш било,
І толькі надпіс «Вєраніка»,
На ліпє врєзаний в кари,
Казав вачам аб тей пари!
Расті, взмяцовивайся, древа,
Як манумєнт живий, вставай,
І к нєбу надпіс падимай,
І к нєбу надпіс — «Вєраніка»!
Чим болєй сходіть дєн, начей,
Тим імя мілає вишей!
Вєраніка!
Перевод:
Я снова вижу край далекий,
Где годы первые прошли:
Там стены мохом поросли,
Остыли радуги на стеклах.
И всё в пыли, и стало мне
Так грустно, грустно в тишине…
Я вышел в сад — там глухо, дико,
Травою давней поросло.
И нет того, что отцвело,
И только надпись «Вероника»,
Как будто в сердце, на коре
Мне говорит о той поре!
Расти, мой сад, зеленым вечно,
Как монумент живой, вставай,
И в небо надпись поднимай,
И в небо надпись — «Вероника»!
Чем больше дней от нас уйдет,
Тем выше имени полет!
Вероника!